Завершується вахта пам’яті «Спадкоємці перемоги», яка стартувала 11 вересня в Одесі. Під час експедиції були виявлені останки 18 солдатів. Теплі осінні дні почасти змінювалися затяжними дощами, ускладнюючи проведення польових пошукових робіт. Тому завершувати їх пошуковцям інколи доводилося в темряві.
Експедиція проводилася на полях кровопролитних битв на околиці Одеси. Загальна чисельність військ Приморської армії на 10 серпня 1941-го становила 35 тисяч осіб, не враховуючи будівельні батальйони, батальйони ополчення, артилеристів військово-морської бази, авіацію і протиповітряну військову оборону. На Одесу наступали частини румунської 4-ї армії. Румунський 3-й корпус (три піхотні дивізії) наступав із заходу, проти радянської 95-ї стрілецької дивізії, румунський 5-й корпус (танкова та піхотна дивізія, кавалерійська бригада) – з півночі.
«Що відбувалося там насправді, розповіли нам знахідки, виявлені під час пошукових робіт, – повідомив учасник експедиції, пошуковець Асоціації «Обеліск» Ігор Слюсар, – Велика кількість стріляних гільз протиборчих армій, які були не тільки на поверхні, а й часом встеляли дно окопів багатошаровим килимом, говорили про те, що тут інтенсивно вівся артилерійський і мінометний вогонь. Це також підтверджували шматки снарядів і хвостовики від румунських і радянських мін. Деякі позиції переходили з рук в руки. Про це свідчить велика кількість гільз на цих місцях, як румунських, так і радянських. Більшість знайдених касок були багаторазово пробиті осколками і кулями».
Якщо говорити про інші особливості експедиції, то такими стали характерні знахідки, що зустрічаються тільки на місцях досліджень оборони Одеси. Приморській армії не вистачало гранат. А тому їх виготовляли в Одесі. За основу брали циліндр радянської ручної гранати РГД-33. В якості вибухової речовини використовували селітру, перемішану з тирсою. А потім граната обкручувалася 3-мм дротом. Такі гранати були виявлені на останках одного з бійців разом зі шматками газети, датованої серпнем 1941 року.
Окрім того, було знайдено двох бійців в одному стрілецькому окопі. Один лежав на дні окопу, присипаний землею, другий – зверху. За словами пошуковців, очевидно, перший боєць загинув раніше, і його просто присипали землею в окопі, а другий продовжуючи воювати загинув пізніше. Там же в окопі було знайдено велику кількість гільз різних систем від зброї: гвинтівки Мосіна, пістолетів ТТ, нагана . У одного бійця були виявлені фрагментарно збережені документи: картка призовника, страхове свідоцтво, книжка стрілка Тсоавіахіму. Остання представляє великий інтерес, оскільки на фрагментах першої сторінки збереглися написані прізвище та по-батькові бійця. За допомогою експертів- криміналістів, можливо, вдасться прочитати прізвище солдата, який захищав рубежі Одеси.
Не менш цікавими виявилися знахідки «крайнього» дня вахти. На одній з ділянок поля пошуковцям вдалося знайти мінометну позицію з розірваним 50-міліметровим радянським мінометом, мінометними мінами, укладеними для стрільби, і останками радянського солдата. Розчистивши позицію повністю, пошуковцям вдалося з великою ймовірністю встановити і причину загибелі бійця – від розриву свого ж міномета. Ймовірно, вибух стався в результаті детонації міни у стовбурі міномета… Під час подальшого дослідження в області живота червоноармійця було виявлено велику кількість осколків, була відсутня частина руки. Це говорило про те, що під час вибуху однією рукою він притримував міномет. На жаль, жодних речей, які допомогли б встановити ім’я солдата, знайти не вдалося.
Відома тільки причина його загибелі. Це лише невеликий епізод у великій історії оборони Одеси, що тривала сімдесят три дні. Сьогодні, після сімдесят двох років, знайдені пошуковцямизахисники Одеси покинуть свої бойові позиції і навічно займуть почесне місце у братській могилі на меморіалі с.Березань Біляївського району.
P.S. Одеська область сумнозвісна серед пошуковців таким явищем, як мародерство, на місцях боїв Великої Вітчизняної війни. Цю проблему неодноразово піднімав ВГО «Союз «Народна пам’ять» на сторінках сайту. Тому приймаюча сторона вахти – Воєнно-історичний клуб «Воєнська доблесть», що є членом Асоціації молодіжних пошукових загонів «Обеліск», виступив з пропозицією використовувати під час польових робіт уніформу червоного кольору, для впізнаваності офіційних пошуковців на полі.
http://narodnaiapami...падкоємці-пере/
